Тренер з вільної боротьби - Київ

Вільну боротьбу легко впізнати за проходами в ноги: борці захоплюють опонента за стегна й гомілки, роблять підсічки та кидки з амплітудою, а перемагають за очками або туше, притиснувши суперника лопатками до килима. Ударів і больових прийомів немає, тож основне навантаження припадає на силу, вибуховість і витривалість. Греко-римським борцям такі захоплення заборонені, а в дзюдо боротьба йде за кімоно, тоді як тут на килим виходять у трико й борцівках.

Зали найчастіше трапляються поблизу станцій Печерська, Славутич і Позняки. Приблизно третина секцій на лівому березі, решта на правому. У переліку кілька десятків адрес, здебільшого спортивні школи й клуби, приватно тренують лише окремі; виїзду до учнів немає. Тільки дітей приймають окремі секції, тільки дорослих — помітна частина. Онлайн-формат є в частини секцій.

Записуючи дитину, дізнайтеся, з якого віку набирають, як ділять групи за віком і вагою та коли починаються перші змагання. Знадобляться трико, борцівки й медична довідка; уточніть, чи можна перші тижні тренуватися у звичайній спортивній формі. Дорослим новачкам корисно знати, чи є група без змагальної мети, бо вільна боротьба сильно навантажує шию та коліна.

Хто прийшов з дзюдо чи самбо, у вільній боротьбі швидко відчує різницю: без кімоно захоплення ставлять за тіло, руки й ноги, і звичні прийоми доводиться перебудовувати. Батькам зручно порівняти зали біля Печерської, Славутича й Позняків на карті з урахуванням дороги зі школи та розкладу, вказаного в картці секції.