Три дні тому не стало мого Люцика, якого я понесла на промивку катетером. Залишила на стаціонар, а отримала вже мертвого котика, не пройшло і трьох днів, і рахунок. За що ви так зі мною? Я не можу пережити цей біль, я вже три доби не їм, бо він був моєю другою дитиною. Чи ви коли-небудь стояли на колінах біля коробки, не в змозі відпустити тіло свого сонечка…
Читати повністюЗгорнути відгук
Три дні тому не стало мого Люцика, якого я понесла на промивку катетером. Залишила на стаціонар, а отримала вже мертвого котика, не пройшло і трьох днів, і рахунок. За що ви так зі мною? Я не можу пережити цей біль, я вже три доби не їм, бо він був моєю другою дитиною. Чи ви коли-небудь стояли на колінах біля коробки, не в змозі відпустити тіло свого сонечка і вили в голос, бо окрім болю не було в душі нічого? Він був сильний і окрім піску в усьому іншому здоровий. Дівчина, яка його забирала так і сказала, що він "похорошел". Я його два місяці годувала лікувальним кормом, який ви мені і продали. Я не шкодувала для нього нічого, вам було потрібно більше грошей? То краще б виставили більший рахунок і навчили мене, як робити промивання (я ж вас ще минулого разу просила) і я б його відразу забрала. Якщо він "до синього", як мені вже в останні його хвилини сказали, стресував, то чому ви мені не сказали в перший же день? Ви ж лікарі, то хоч би домовилися що казати, а то один каже "нічого не прєдвєщало", а інший - "у нього аж язик синів". Один каже "їсть потрошку", а інший - "не їв нічого". Якщо ви бачили, що в нього синіли слизові, ви ж лікарі, ви ж мали б розуміти, що це через серце? Я вам лишила дитину, бо ПОВІРИЛА вам. Повірила, що ви ж лікарі і якщо що, то ви зможете йому допомогти, а я побоялася не справитися. Побоялася, що я можу зробити йому гірше, тому і віддала на стаціонар, думала він буде під наглядом і піклуванням спеціалістів. Я ВІРИЛА вам. Як мені тепер жити з думкою, що віддавши його вам, я своїми руками прирекла його? Як мені знову жити? Ви хоч розумієте, що це таке? Я не бажаю вам ні хвороб, ні зла, ні злиднів. Я бажаю лише, щоб ви відчули те, що відчуваю зараз я, я хочу, щоб ви ЗРОЗУМІЛИ, як це. Це мій красень, він був гарний і сильний, аж поки я не принесла його до вас. Повірила відгукам у Гуглі, але тепер хочу, щоб люди подивилися і на мій відгук. Я не хочу, щоб ті, хто так само любить свою дитину, відчував цей пекельний біль.
***
Який же ви безсовісний, пане власнику. Брехати у відповідь на людський біль. Коли ви сказали, що він на вас "нервує", я дуже дивувалася і так вам і сказала, що кіт без причини НІКОЛИ ні на кого не кидався, виріс поруч з дитиною, ні разу її малесеньку НЕ ЗАЧЕПИВШИ, (це вам наш педіатр підтвердить) не кусався і не дряпався, а коли йому робити боляче - то звісно ж буде, це жива істота. Якщо ви не могли справитися з проблемою Люцика, то так би і сказали відразу, а не обіцяли, що все буде добре.
Я лишила його у вас, не через те, що "не могла з ним впоратися", а через те, що вірила в ваш професіоналізм і що ви не завдасте йому болю. Вірила, що ви зможете впоратися краще, бо ви лікарі і що ви ЗМОЖЕТЕ ПОМІТИТИ, якщо йому стане гірше. Бо нам змалечку вчили довіряти лікарям більше ніж самим собі. Як я була неправа і цього собі не пробачу.
І після вашої відповіді у мене виникло ще запитання. Я привезла кота в вашу клініку з самого ранку, навіть зарано, бо чекала, поки відкриєтеся, дівчина забрала Люцика, сказала, що дала йому седативне і коли воно подіє через 40 хвилин, йому поставлять катетер, бо сечовий міхур був дуже переповнений. Я зателефонувала о 12-й годині, будучи впевнена, що процедура коту давно ВЖЕ зроблена, але ви, узявши слухавку "відчитали" мене що ви якраз "дуже важко займаєтеся моїм Люциком". Тобто ви, 3 години змусили мого кота мучитись із загрозою розриву міхура і витоком сечі у порожнини, з навантаженням на нирки і серце, у той час як могли виділити йому (хай навіть це забагато для вас) 20 хвилин?!! Якщо ви не мали на нього часу, то так би і сказали, я б зранку повезла його до іншої клініки! Але ж я дурна ВАМ ПОВІРИЛА.
Мій завжди "тривожний" стан? А вас це дивує, судячи з результату вашого "лікування"?! Я переживала за нього, тому телефонувала, але вам цього не зрозуміти. Ви цинічні і у вас НЕМАЄ СПІВЧУТТЯ. Я бачила, як ви спілкуєтеся зі своїми співробітниками (до речі, в них людяності все ж трохи більше ніж у вас). Я вам повірила, а ви тепер розповідаєте про специфічну нервову систему мою і мого кота.